Ресоціалізація (повторна, відновлювана дія) + лат. socialis (суспільний) - це повторна соціалізація, яка відбувається протягом усього життя індивіда. Ресоціалізація здійснюється змінами установок людини, цілей, норм та цінностей життя.
Головна проблема, яку вирішує ресоціалізація – проблема реального виходу з реабілітаційного центру Міжнародної Антинаркотичної Асоціації, де клієнту часто набагато комфортніше.
Мета етапу ресоціалізації – допомогти підопічному, який завершив стадію перебування в середовищі стаціонарному, поступово знову знайти своє місце в суспільстві, стати його корисним членом, вільним від тютюну, алкоголю та наркотиків, забезпечивши при цьому стабільність зміни способу життя на максимально тривалий час.
Це завдання вирішується через індивідуальне планування процесу завершення програми для кожного учасника програми.
В основі лежить прагнення максимально розвивати нормативні частини особистості через такі аспекти існування: соціалізація, праця.
Реабілітаційний центр МАА у Чернігові
Міжнародна Антинаркотична Асоціація м. Чернігів
1. Соціалізація означає прагнення встановити гармонію в особистій взаємодії підопічного в сімейному колі, з друзями, з протилежною статтю та щодо політичних та культурних аспектів життя у «великому» соціумі. Необхідно, щоб людина постійно і наново, визначала свої відносини в кожній з цих областей, як у процесі ресоціалізації, так і після вручення сертифікату про завершення реабілітаційної програми. Процес повернення нормального життя стосується багатьох аспектів, включаючи налагодження інтимних відносин. Це всебічна соціалізація. Необхідно вміти «увійти» у суспільство у всіх своїх ролях, усіх своїх рисах.
2. Трудова зайнятість або освіта (навчання). Для забезпечення цього необхідно перевірити та оцінити здібності, якими на даний момент має випускник, його культурний рівень тощо. Тобто зрозуміти, що випускник хоче отримати від своєї праці та на яку винагороду він розраховує як з економічної точки зору, так і з точки зору отримання морального задоволення.
Безробіття – одна з основних причин повернення до наркотиків після завершення програми. Не маючи перспектив трудової зайнятості, випускники Програми 12 Кроків почуваються нікчемними та соціально вразливими. Тому в період перебування в реабілітаційному центрі вивчаються ресурси та здібності людини.
Випускник за час реабілітації набуває впевненості в тому, що він зможе подолати свою хворобу, а також вчитися визначати небезпечні та безпечні для тверезості види трудової зайнятості, взаємодіючи з родичами, якщо такі є і якщо здатні допомогти в реалізації цього завдання.
Один із варіантів – можливе створення кооперативів із осіб, які пройшли реабілітаційні програми. Так само вчитися розпоряджатися і планувати свої витрати та час для відпочинку. Адже важливо і правильно навчитися відпочивати. Дуже часто думка, про алкоголь або наркотики, приходять саме коли людина втомлена, зла, голодна, а тим біліше самотня. Але в супроводі досвідченого лідера, який володіє навичками спілкування, психологічними знаннями, кожен залежний має величезні можливості досягти збалансованого життя, і тим самим забезпечити собі тверезе майбутнє.
