Співзалежність є особливою патологією в наркології, яка означає схвалення родичів і домочадців згубної пристрасті. Простіше кажучи, члени сім'ї (мати, батько, дружина, чоловік) людини, яка страждає від наркотичної, алкогольної, нікотинової, ігрової залежності, підтримують його та починають грати, вживати наркотики чи алкоголь разом із ним. Можна з упевненістю сказати, що співзалежність – це сімейна хвороба, яку вилікувати набагато складніше, на відміну від аномальної поведінки однієї людини.
Більшість випадків співзалежності закінчуються дуже плачевно – поступовим згасанням усіх членів сім'ї. Адже ніхто з них не визнає своєї хвороби і, відповідно, не зробить перший крок до одужання – для себе та інших. Тоді як, скажімо, в сім'ї, де всі, крім одного, заперечують і різко засуджують пристрасть до тих чи інших наркотичних речовин, ігор, у хворого є більше шансів на порятунок – його змусять і приведуть до клініки. Якщо ж близькі люди поділяють подібні захоплення, залежність для хворого стає нормою життя. Така неадекватна поведінка родичів на адресу залежної людини фахівці пояснюють зовсім не спадковою схильністю до наркоманії, алкоголізму або ігроманії, а їхньою слабкістю.
Так, мати наркомана звинувачує себе в тому, що виховувала сина (дочку) одна, позбавивши дитину батьківської уваги та суворості. І, щоб викупити свою провину, відчути страждання своєї дитини, вона свідомо прирікає себе на ту ж долю, замість того, щоб врятувати і себе, і її. Звичайно ж, сім'ї, де панує співзалежність, заперечують свою захворюваність. Виходить, що виходу немає – нікому протягнути руку допомоги?.. Це не так. Вихід завжди є! Потрібно лише знайти правильний напрямок туди, де справді допоможуть, – до центру реабілітації «Міжнародна Антинаркотична Асоціація». Тут багато колись залежних і, як їм здавалося, приречених людей розпочали нове щасливе життя, просочене свободою та незалежністю.
Кваліфіковані фахівці «Міжнародної Антинаркотичної Асоціації» успішно практикують протягом багатьох років курс лікування та реабілітації співзалежності, обов'язково що включає медикаментозну терапію, що блокує потяг до наркотику, сеанси психотерапевта, роботу з психологом, наркологом, спілкування в групі залежних людей та пацієнтів, які побороли свою хворобу. Враховуючи особливості співзалежності, лікування разом із хворим повинні проходити всі залежні члени його сім'ї: більше дізнаватися про залежність, дотримуватися всіх рекомендацій фахівців, за порадою лікарів змінювати свій спосіб життя, мислення та світосприйняття – тепер уже без наркотику.
